Кровавий гламур

КРОВНИЙ ІНТЕРЕС

Ольга Скрипник; “Дзеркало тижня”, 14-20 жовтня 2006 р.

Чергова “страшилка” про українську державну медицину. “Зараження вірусними гепатитами під час переливання крові – звична річ у Києві, це трапляється у 50-60% випадків”. Проблема навіть не в недбальстві лікарів, а в застарілих методиках й неякісних тестових системах перевірки крові на небезпечну інфекцію. Першими жертвами загального пофігізму стають найнезахищеніші – хворі діти. 

 

ОНА НАПИСАЛА УБИЙСТВО

Георгий Попов; “Корреспондент”, 13 жовтня 2006 р.

Про вбивство російської опозиційної журналістки № 1 Анни Політковської писали усі українські медіа. “Корреспондент” пише про це максимумально інформативно – без зайвих сліз, але глибоко й яскраво. “Не всіх у Росії засмутила загибель журналістки. Виною тому – її надзвичайно жорстка критика Кремля стосовно війни у Чечні – позиція, яку багато росіян ототожнювали з державною зрадою”. Шорт-ліст резонансних вбивств російських журналістів додається.

КАКОГО ДЬЯВОЛА МЫ НОСИМ PRADA

Инга Чередниченко; “Фокус”, 14 октября 2006 р.

“Диявол носить Prada”, “Секс і місто” та “Не радісь красівай” – три фільми й три погляди на гламур. Гламур буває різної якості, але щоб заслужити право жити “в шоколаді”, потрібні неабиякі зусилля. Бо “плаксиві сентиментальні дурочки, що принципово не бажають ходити по трупах, ніколи не носитимуть Prada”.