«Минаев и пустота»
Оксана Савченко, «Фокус» № 4 від 21 жовтня 2006
«У нас гламуром чомусь звуть будь-який процес, пов’язаний зі стразами, дорогими машинами або тусівками… Відбувається це тому, що наші люди – мавпи», не скупиться на гіркі слова російський підприємець Сергій Мінаєв. Він же друг французького enfant terrible Бегбедера, а тепер і сам – літератор. Перший роман Мінаєва «Духless» нещадно критикувався літературними оглядачами, але мав шалений успіх у російської публіки. Автора вже запросили вести колонку у російському «Плейбої»…
«Страна успешного медиарынка»
Андрей Шевченко, «Профиль Украина» № 42 від 23 жовтня 2006
Перейшовши до депутатської роботи, екс-зірка «5 каналу» не забуває про колишніх колег. «На зміну «темникам» прийшла «джинса», констатує пан Шевченко. Як підвищити довіру українців до медіа та поліпшити становище журналістів? Створення самодостатнього й високоприбуткового медіаринку – ось як можна розв’язати гордієв вузол вітчизняної журналістики.
“Нобель для Памука и Букер для дочери”
Андрей Бондарь, «Зеркало недели» № 40 від 21-27 жовтня 2006
“Літературного Нобеля завжди супроводжує атмосфера тотальної журналістської підозрілості”. У творах чергового літературного лауреата завжди намагаються знайти натяки на політичну кон’юнктуру. Цього разу щасливчиком став турецький письменник Орхан Памук – один з наймолодших нобелівських лауреатів. Комітет привабили не лише його твори, а й принципова позиція щодо геноциду курдів та вірменів.
